:: пракукол

пятница, 12 июня 2009

12:28

и нет ни печали, ни зла

Портрет Катерини (вишивальниці). Середня Наддніпрянщина (Центральна Київщина)

«Музей Івана Гончара», оказывается, в куколки играет. ) не просто так, а по-научному. а ещё у нас, оказывается, есть позавідомча художньо-технічна рада «Іграшка» при Міносвіти і науки. но это всё мелочи; главное... короче, сами читайте:
«започаткований 8 років тому, ляльковий феномен став підсумком плідної співпраці художника-скульптора Ядвіги Василевської та творчої майстерні майстра народного мистецтва з шитва Юрія Мельничука – заступника директора з науково-фондової роботи Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». Одяг для ляльок створювали 17 майстрів...»

«Ті лялькові фабрики, які у нас працювали, а саме «Перемога» в Києві, Дніпропетровська фабрика, зупинилися, тому що виробництво ляльок є дуже трудомістке і не таке рентабельне. Ті ляльки, які вироблялися колись за радянських часів, переважно були ігрові, а не колекційні й сувенірні. В них зовсім інший принцип виконання манекену, простий одяг. А якщо взяти народний одяг, то там і керсетка, і плахта, і фартух, і сорочка — чимало туди треба вкласти праці. Можна, звісно, робити імітацію, нашивати тасьму, вибійку, але воно буде а-ля, як-то кажуть, українське…

Надихнула художницю перша виставка «Української традиційної іграшки та ляльки», що відбулася у 2000 році в музеї Тараса Шевченка у Києві. До тієї виставки Юрій Мельничук разом зі своїми майстрами за кілька років підготували колекцію зменшених копій регіонального народного вбрання, який одягли на ляльки-манекени з ниток. За весь час виготовили з півсотні таких ляльок собівартістю у кілька тисяч доларів.

А от ляльки з обличчям, над якими Юрій Мельничук працював разом з Ядвігою Василевською, вартують вже по 10 тисяч доларів.

Кожна така лялька має своє ім’я, в якому закодовані характерні риси того чи іншого українського регіону. Полісянки Леся та Анастасія, полтавчанка Наталка, киянка Катерина, західнянки Василина та Ярина – мають свою висоту вилиць, розріз очей, колір волосся і навіть форму носа, що є притаманним тільки тому чи іншому регіону.

— Ляльок з обличчям ми зробили всього десяток. Над першою з них – Катериною-киянкою Ядвіга працювала 9 місяців. Над манекенами вона працювала сама – робила тіло, перуку, розписувала обличчя...»
rukotvory.com.ua/yuriy-melnychuk-typazhi-lyalok...
ukrslovo.com.ua/work/archive/2006/06/20.html

гзв: а вот тоже про куклы. совсем про другие. www.diary.ru/~ptich/p70858030.htm
гзв: а ось ще про лялки: rukotvory.com.ua/olena-orjehova-vyhotovlennya-l...

@темы: смотреть глазами