Ті, хто називає Сполучені Штати всесвітнім злом, Великим Сатаною, кублом імперіалізму, насправді просто відмовляються повірити, що американці щирі у своїх ілюзіях і забобонах. Їм не спадає на думку, що добробут і дурні ілюзії пов’язані між собою.
о-очень простодушный текст. вполне по-американски. и вполне простодушно отображающий реальные закономерности:
Що вважати нормою? Можна вірити, що норма – людська ницість, і це буде правдою. А можна в те, що норма – це недосяжний ідеал (хоча чому недосяжний?), і це так само буде правдою. Наше власне вольове зусилля диктує точка відліку для прийняття рішень та оцінки дійсності.
Можна вірити, що брехати й не виконувати обіцянок, смітити й грубіянити – природна людська поведінка. Тоді ми житимемо під постійною загрозою, що в нас заберуть наше майно, й купатимемося в бруді, що, власне, з нами й діється. Можна переконати себе, що брехня й агресія – це аномалія, і тоді... Тоді, звісно, ніхто не гарантує, що поруч не з’явиться черговий Бернард Медофф (питомий американський персонаж), але доріжки, швидше за все, підмітатимуть, а дітей не викидатимуть на вулицю – навпаки, стоятимуть у черзі на всиновлення.
Досить вирішити, що політика – брудна справа, і вона такою стане. Досить змиритися з тим, що в країні нічого не можна поміняти, і вона ніколи не зміниться на краще. Досить повірити телевізору, що всі ми ідіоти...