Сходили с женой на "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Соотечественникам - рекомендую сходить, пока он еще идет в кинотеатрах. Не только в рамках поддержки национального производителя, нет. Просто оно клевое.:-) Если честно, я боялся, что снимут нечто в духе творений киностудии Довженко последних двадцати лет. Ну или какую-нибудь развесистую клюкву с патриотическими мотивами. Были также опасения, метко озвученные одним моим коллегой - дескать, слишком смелый это эксперимент - попытка свести вместе традиции украинского поэтического кино и элементы голливудщины. Нет там элементов голливудщины. Это именно украинское поэтическое кино в чистом виде. Поначалу (ох, как я отвык от этого жанра) несколько напрягает ритмика повествования в духе быстрого слайд-шоу, кажутся отчасти натянутыми и непозволительно наивными романтично-мистические элементы... Потом незаметно втягиваешься и прешься. Во всяком случае, я проперся, Юлька проперлась, зал на выходе аплодировал. Отдельно надо упомянуть диалоги. Тот, кто их писал - великий молодец. Сценарий можно порвать на цитаты почти без остатка. Актеры молодцы, звуковое сопровождение при всей своей наивности не подкачало и даже спеэффекты (фильм-то малобюджетный) при всей своей театральности не вызывают желание отвернуться к бурчанием "не верю". История - отдельная песня. немного спойлеров под катомОтдельной темой, предшествующей выходу фильма, был спор о том, легендарна или достоверна история прототипа главного героя - Героя Советского Союза Ивана Даценко, пропавшего без вести во время войны и многими отождествляемого с индейским вождем украинского происхождения, встреченным Махмудом Эсамбаевым во время визита в Канаду в 1967 году. Я в общем-то этой истории доверяю, хотя скорее допускаю, что Иван бежал в Канаду не через Сибирь, как в фильме, а через возвращение на фронт и бегство в американскую зону оккупации. Дальше попасть к индейцам как раз элементарно - советским солдатам предлагали эвакуацию в Канаду, а в Канаде украинцы еще с конца 19 века селятся в Манитобе на границах индейских резерваций. Там по соседству вполне мог поселиться мой собственный дедушка, но об этом ниже. Все это смотрится невероятно, особенно если не знать подоплеку тех событий (фильму вообще местами здорово не хватает исторической справки - ряд вполне реалистичных моментов из-за этого могут показаться наигранными). Предвещаю этому фильму множество гневных отзывов в духе "так не бывает!". Заранее шлю их лесом - так бывает. Это второй фильм, где я вижу именно то, что рассказывал мне в детстве дед (первый - "Счастье мое"). Дед тоже попадал в плен, прошел немецкие лагеря, тоже выучил во время плена пару европейских языков на разговорном уровне, был освобожден американцами... но от предложенной эмиграции в Канаду или Австралию отказался, вернувшись на Родину, где и был сходу арестован. Два года просидел в лагере-распределителе до суда, пока суд не оправдал. И это деду еще повезло - не нашли, что пришить пацану, попавшему в плен 17-летним ополченцем без оружия. Был бы он профессиональным военным летчиком, как герой кинокартины - разговор мог бы повернуться совсем по-иному. Правда иногда выглядит фантастичнее любого вымысла. Безусловно, фильм не без минусов. Он очень быстрый, местами слишком рваный (режиссеру явно не хватало ограничения по таймингу), и его околомистические элементы (каждому из которых, впрочем, легко найти рациональное объяснение - кто во что верит) не всем придутся по вкусу. Но он действительно добрый, местами смешной, местами грустный и очень романтичный - то есть содержит в себе все то, что оправдывает и утверждает жанр украинского поэтического кино в лучшем смысле этих слов. трейлер. Тоже жжот.
Миссионерская Церковь Копимизма (от англ. copy me — «копируй меня») — сообщество, выступающее за свободный файлообмен, в котором обмен знаниями считается священным. Основано в Швеции и в соответствии со шведским законодательством официально признано религией.
Для последователей Копимизма комбинации клавиш Ctrl+C (копировать) и Ctrl+V (вставить) являются священными.
Догматы церкви 1. Всё знание для всех (англ. All knowledge to all); 2. Поиск знаний священен (англ. The search for knowledge is sacred); 3. Обмен знаниями священен (англ. The circulation of knowledge is sacred); 4. Копирование священно (англ. The act of copying is sacred).
Юридическая подоплёка В большинстве стран свободное распространение информации ограничивается законами об авторских правах. Теперь, в случае конфликта человека, принявшего копимизм как религию, и организаций, занимающихся защитой авторских прав (например, RIAA), возможна ссылка на вероисповедание и ответное обвинение в религиозной нетолерантности.
зкопіюю на пам`ятьТемний бік інтернету: справжня глибина Мережі в 500 разів більша за те, що знає Ґуґл 2010-02-11 09:48:00
Простіше кажучи, це був революційний спосіб використання людьми інтернету - без ризику бути простеженим.
Завантаживши програму Кларка, яку він планував поширювати безплатно, будь-хто міг сидіти в чаті, читати новини, створювати сайт, завантажувати або звантажувати файли майже повністю анонімно.
«Здавалося, що це і є саме те, чим має бути Мережа – свобода комунікації! - каже Кларк. - Але тоді, в кінці 90-их все було по-іншому. Стеження в інтернеті було швидшим, повнішим, дешевшим, ніж у більш старомодних комунікаційних системах штибу паперової пошти».
Його новітній софт мав це змінити.
Кларкові викладачі не були вражені. «Я б сказав, що реакція була дещо в’ялою. Вони поставили мені четвірку. Їм здалося, що проект був дещо дивний… вони сказали «Ти недостатньо цитував попередників»».
Не втративши натхнення, в 2000 році Кларк випускає свою програму, змінивши назву на більш привабливу – Freenet.
Після дев’яти років він уже не може підрахувати, скільки ж людей використовують її: «Мінімум 2 мл. копій було завантажено з вебсайту, в основному в Європі та США. Вебсайт заблоковано в авторитарних країнах типу Китаю, тому там люди намагаються дістати Freenet у своїх друзів на диску чи флешці».
Минулого року Кларк зробив покращену версію: вона приховує не тільки особистість користувачів Freenet, але також сам факт, що хтось використовує Freenet.
Інсталяція софту займає кілька хвилин і вимагає мінімальні навички користування комп’ютером.
Ви знаходите вебсайт Freenet, читаєте кілька коротких вказівок, відповідаєте на кілька запитань («Який ступінь безпеки вам потрібний?»… «НОРМАЛЬНИЙ: я живу у відносно вільній країні» або «МАКСИМАЛЬНИЙ: я намагаюся отримати доступ до інформації, через яку мене можуть арештувати, ув’язнити або і гірше»).
А потім ви вводите онлайн слово, яке до того було "прихованим через цензуру".
Ясно, коротко і доступно офіційний каталог Freenet наводить перелік сотень наявних "сайтів Фрінету" (freesites): "Новини Ірану", "Гаряча штучка Кейт", "Підручник терориста: практичний посібник з вибухівки і інших речей, які цікаві терористам", "Як впізнати педофіла", "Freenet Warez Portal: Джерело піратських копій книжок, ігор, фільмів, музики, софту, телевізійних серіалів та іншого", "Посібник з підпалів для захисників тварин".
Є матеріали російською, іспанською, датською, польською та італійською. Є матеріали англійською з Америки і Таїланду, з Аргентини і Японії.
Є блоги, які збивають з пантелику («Ласкаво прошу на мій перший сайт Freenet. Мене тут немає через дитячу порнографію… але я можу запостити зображення голих жінок») і сумнівно законних політичних одкровень.
Є багатоманітне життя щоденного інтенету, хіба трохи дивне і більш інтенсивне. Один із блогерів Freenet підсумовує різницю: «Якщо ви читаєте це повідомлення, то ви - на зворотньому боці Мережі».
Сучасний інтернет часто вважають чудом відкритості – його глобальний розмах, його напад на цензорів, його нібито всевидящі пошукові системи.
«Багато-багато користувачів думають, що коли вони роблять пошук на Google, вони отримують всі сторінки», - каже Ананд Раджарман, співзасновник Kosmix, пошукової системи нового пост-Google покоління. Але Раджарман знає іншу сторону:
"Думаю, що пошукові системи бачать тільки малу частину глибинної мережі.
Насправді ніхто не може сказати точно, наскільки глибокою є ВСЯ мережа, а не тільки поверхнева.
Єдиний приблизний розрахунок, який я знаю – вона в 500 раз більша за те, що пошуковики зазвичай витягують на поверхню".
«Тіньова мережа»; «глибока мережа»; за «поверхневою мережею» - самі вже метафори раптом перетворюють інтернет на щось більш неосяжне і таємниче.
Інші терміни, які використовують ті, хто в темі: "невидима мережа" (darknet), "невидимий простір адрес" (dark address space), "непевний простір адрес (murky address space) і навіть "брудний" (dirty) простір адрес.
Не всі ці терміни позначають одне і те саме. В той час як "darknet" являє собою онлайн-мережі, які недоступні без професійних навичок, більшість «глибинної мережі» з її страшнуватою назвою складається зі звичайної споживацької і дослідницької інформації, яка перебуває за межами уваги пошукових систем.
Терміном "невидимий простір адрес" часто позначаються інтернет-адреси, до яких з суто технічних причин немає доступу.
І тим не менше, в певному сенсі вони всі є частиною однієї картини: за межею онлайн-життя більшості користувачів є купа іншого інтернету, яким користуються мільйони, але який ігнорують ЗМІ і який розуміють лише кілька комп’ютерних науковців.
Як був створений цей Інший Інтернет? Що власне там відбувається? Він є майбутнім чи минулим життя в мережі?
Майкл К. Бергман, американський вчений і підприємець, є одним із найбільших знавців цього іншого інтернету. В кінці 90-их він провів дослідження, намагаючись виміряти його масштаби.
«Я пам’ятаю, як сказав своїм працівникам «Мабуть, він утричі більший за звичайну мережу», - згадує Бергман. - Але справжня Глибина перехопила мені подих».
В 2001 він опублікував статтю про глибинну мережу, на яку досі регулярно посилаються і сьогодні.
«Глибинна мережа на даний момент від 400 до 500 раз більша за те, що зазвичай називають world wide web (тобто традиційнi веб-сайти - ZaUA.org), - писав Майкл. - Глибинна мережа - це частина нової інформації в інтернеті, яка розростається найбільш швидкими темпами… Пошукові системи інтернету охоплюють лише 0.03%... всіх доступних сторінок в мережі».
Вісім років потому використання інтернету багато в чому змінилося, але вдосконалення пошукових технологій компаніями Google, Kosmix та іншими тільки розпочало дослідження Глибинної Мережі.
«Пошукова система для прихованого нету, яка б охоплювала все – це не зовсім практично, - каже професор Джуліана Фрейр з університету Юти, яка очолює проект глибокого пошуку в мережі під назвою Deep Peep. - Там надто багато інформації».
Але величезні масштаби – не єдина проблема. «Коли ми спробували обережно прошукати кілька сайтів, нас заблокували, - каже Фрейр. - У Глибині ви можете придумати методи, які не дають іншим ритися у вашій інформації».
Інколи мотивація комерційна – «люди витратили багато часу і грошей на те, щоб створити, скажімо, базу даних про "б/у авто на продаж", і не хочуть щоб ви могли копіювати їх сайт».
Іншою причиною часом виступає секретність.
«Є відомий кримінальний синдикат, який називається Російська Бізнес-Мережа (Russian Business Network - RBN), - каже Крег Лабовіц, головний дослідник Arbor Networks, провідної фірми з онлайн безпеки. - Вони постійно змінюють адреси в інтернеті, хапають частини адресного простору, який не використовується, відсилають звідти мільйони листів спаму і швидко від’єднуються».
RBN також здає в тимчасову оренду вебсайти іншим злочинцям для дитячої порнографії, запуску комп’ютерних вірусів і навіть "крадіжок інтернет-ідентичності". Під останнім мається на увазі повний набір даних про людину, що дозволяє, приміром, проводити від чужого імені банківські операції .
Тільки недавно дослідники почали розуміти, як цю погану репутацію інтернету розвиває ще й географія мережі, котра стає все більш складною.
«У 2000 році невидимі і приховані простори адрес були ще новинкою, - каже Лабовіц. - Зараз це постійна частина щоденного онлайн-життя».
Неіснуючі компанії; технічні помилки і неполадки; суперечки між провайдерами; покинуті адреси, які використовувались американськими військовими ще на зорі Інтернету – все це розкидало по онлайн-ландшафтові безхозну або забуту власність, ідеальну для незаконного використання - деколи всього на кілька секунд.
В дійсності, розвитком інтернету завжди керувало як бажання безпеки, так і бажання прозорості.
Мережа була спільним творінням Департаменту безпеки США та американської контркультури. The WELL, однa з перших і найбільш впливових онлайн-спільнот - є нащадком біблії хіппі Whole Earth Catalog, що її засновник Apple Стів Джобс назвав "Ґуґлом 60-тих років".
І обидві ці групи мали причини для створення прихованого або напівприхованого онлайн середовища, так само як і відкритого.
«Сильне шифрування [в кодах] розвивалося паралельно з інтернетом», каже Денні О'Браян, активіст Electronic Frontier Foundation, давно існуючої групи тиску, якa виступає за онлайн-приватність.
В інтернеті все ще існують приховані місця, де цей дивний альянс між патлатими лібертаріями і військовими шпигунами продовжується.
The Onion Router, або Tor – американський проект на добровільних засадах, який пропонує безплатний софт для тих, хто прагне анонімного спілкування онлайн - це свого роду більш респектабельна версія Freenet.
До користувачів Tor, згідно з вебсайтом, належать "польові агенти" американських секретних служб і «службовці правоохоронних служб… Tor дозволяє державним службовцям користуватися сумнівними вебсайтами і службами, "не залишаючи зрадливих слідів".
Але ним також користуються «активісти і правдолюби» - наприклад, захисники природи - які зазнають все більших утисків з боку спецслужб США через закон, який мав захищати від тероризму.
Tor, коротше кажучи, використовується як американською державою, так і деякими її найпалкішими опонентами.
Aнархічна сторона життя онлайн вражала деяких спостерігачів багато років тому. В 1975 році, всього шість років після створення інтернету, автор наукової фантастики Джон Бруннер писав у своєму культовому романі The Shockwave Rider: «так багато черв’яків і контр-черв’яків випущено в інформаційній мережі» .
До 80-их «сховища інтернет-даних» - де можна було заховати делікатну комп’ютеризовану інформацію - були створені в місцях із відповідною юрисдикцією, на кшталт податкових офшорів на Карибах.
В 2000 американський інтернет-проект під назвою HavenCo створив більш провокаційне сховище даних - у морській фортеці часів другої світової війни відразу за межею британських територіальних вод, в якій з 60-их розмістилося ексцентричне незалежне «князівство» під назвою Sealand.
Sealand - квазі-незалежна "держава" у закинутому форті за 10 км від британського берега. Всередині бетонних опор - сервери
HavenCo заявила, що вона зберігатиме будь-яку інформацію, окрім випадків, якщо вона стосується тероризму чи дитячої порнографії, на серверах, які споруджені під водою в порожніх бетонних підпорках платформи Sealand. Кращу метафору для прихованих глибин інтернету годі і придумати.
В 2007 надзвичайно успішний шведський сайт для обміну музичними й відео-файлами "Піратська бухта" (The Pirate Bay) – оголосив про свої наміри купити Sealand. Поки цей план не втілився в життя і минулого року повідомлялося, що HavenCo відмінила операцію, але насправді потреба в фізичних сховках для даних фактично зникає.
Сервіси типу Tor і Freenet виконують цю ж функцію електронно. Навіть "відкритий інтернет", як його з деяким презирством називають ті, хто шукає приватності онлайн, все більше перетворюється на місце для переховування: люди, які роблять записи і ведуть блоги під псевдонімами, люди, які ховають своє життя від цікавих очей на сайтах соціальних мереж.
Представник Центрального відділу електронної злочинності Police Central e-crime Unit [PCeU] британської поліції зазначає, що багато інтернет-секретів навіть не дуже ховають:
«Багато кримінальної активності в інтернеті відбувається на онлайн форумах, які не є прихованими, вам просто потрібно знати де їх шукати. Як, наприклад, сайти для педофілів: люди, які користуються ними можуть зайти на невинний на вигляд вебсайт з зображенням квітів, натиснути на 18-ій квітці, перейти на інший невинний на вигляд вебсайт, натиснути на щось там, і так далі».
Банда педофілів, яким висунули звинувачення цієї осені і які зараз очікують вироку за злочини, познайомились на Facebook. Такі секретні кримінальні мережі не є виключно продуктом цифрової епохи: коди, сленг і схованки, відомі тільки допущеним, гарантували доступ до злочинного світу задовго до інтернету.
Для лібертаріїв типу О'Браяна та Кларка прихований інтернет, як би ви його не визначили, постійно перебуває під загрозою з боку обмежуючих урядів та корпорацій. Його свободи, кажуть вони, мають захищатися абсолютно.
За словами ж поліції, для кримінальних користувачів сервісів типу Freenet кінець наступає у будь-якому випадку.
Представник вищезгаданого PCeU каже: «Є шляхи, щоб обійти цю анонімність, і ми обходимо її. Коли ви користуєтесь інтернетом, щось десь завжди записується. Питання тільки в тому, щоб визначити - у кого зберігається ця інформація. І зазвичай люди співпрацюють».
Інтернет, незважаючи на всю його анархію, все більше комерціоналізується, в той час як інтернет-провайдери, наприклад, розростаються і все більше орієнтуються на прибуток. Ось чому поліція вважає, що певний рівень поліцейського контролю є можливим для провайдерів.
Тим часом компанії пошукових систем невтомно шукають вихід до глибинної мережі і інших секцій інтернету, які їм зараз недоступні.
Коли Kosmix і інші пошукові системи вдосконаляться, каже Ананд Раджарман, вони зроблять інтернет дійсно прозорим: «Ви будете в тих же умовах гри, що і погані хлопці».
«Кордони того, чим є мережа, стали набагато більш туманними, - не згоден Бергман. - Twitter – це частина мережі, чи чогось іншого? В 1998 році лабораторія NEC у Прінстоні опублікувала статтю про розміри інтернету. Хто б міг опублікувати щось подібне зараз?»
Видається, що інтернет ще деякий час залишатиметься на фазі золотої лихоманки. І в тріщинах та закутках його ледь зібраних докупи структур "невидимі мережі" та інші приватні онлайн-середовища процвітатимуть.
Є сайт Фрінету, який робить заяви проти можливих педофілів - з іменами, фотографіями, деталями їх життя онлайн і навіть домашніми адресами.
Але значно меншим шрифтом знизу написано примітку: «Матеріали цього сайту базуються на чутках… Вони неприйнятні для судових процесів і однозначно не задовольняють вимоги доказовості для кримінального процесу».
Тож наразі, блукаючи мережею, я, мабуть, обмежуся Ґуґлом.
...способами) Оно надвигается. Помните саркастические фельетоны про право читать? Так вот, объект сарказма близко. Очень близко. upd: авторы (особенно музыкальные), если вы тут ходите, скажите прямо: кто правообладатель на ваши произведения и сколько и как вам за это платят?
Здравствуй, %username% К сожалению, этот пост о неприятных вещах. Ага, я тоже впечатлилась и решила внести свою лепту XDD Все помнят недавнюю шумиху вокруг SOPA и PIPA? Так вот, пока интернет-общественность с ними боролась, добрые копирасты протаскивают под шумок намного более стремную вещь. (Сорри, что без ката)
Соглашение ACTA - The Anti-Counterfeiting Trade Agreement (торговое соглашение по борьбе с контрафакцией). В данный момент его подписание находится в завершающей стадии, ратификация запланирована на 31 марта.
Но вкратце, если это соглашение вступит в силу, то оно:
1) Даёт право пограничному контролю на обыск личных вещей на предмет наличия нарушений копирайта. Ордер не требуется.
2) Вменяет провайдерам и хостерам в обязанность следить за соблюдением копирайта своими абонентами и предоставлять информацию по первому запросу. Ордер не требуется.
3) Вводит уголовную ответственность за нарушение прав на интеллектуальную собственность во всех странах-участниках соглашения, даже если законодательство конкретной страны не предусматривает такой ответственности.
4) Вводит уголовную ответственность за обход DRM любыми способами. Вводит запрет на распространение любого программного обеспечения, позволяющего игнорировать DRM, даже если оно может использоваться в иных целях.
5) Признаёт законным изъятие и ликвидацию любых предметов с фальшивыми товарными знаками без права на получение компенсации.
6) Даёт управляющему комитету ACTA право выпускать дополнения к соглашению, вступающие в силу незамедлительно без рассмотрения и ратификации странами-участниками.
Предпоследний и последний пункты особенно прекрасны, правда?))
И самое главное - в отличие от SOPA все это будет не только в далеких Америках. Соблюдение этой радости планируют сделать обязательным во всех странах, входящих в ВТО. Напомню, что Россия вступает в ВТО в 2012 году. А теперь сложите все эти пункты с российским законодательством и российскими реалиями и представьте, что получится.
Как я поняла, проголосовать против ACTA можно здесь: ТЫК
Почему раньше шума не было? Видимо, потому что переговоры по этому соглашению велись в строжайшей секретности. Ну и SOPA с PIPA сработали как средство для отвлечения внимания.
В общем, этот тот случай, когда я буду очень благодарна за перепост.
Вообще я сперва хотел написать пост, который не надо было бы читать Ядьке и верующим. Но потом мне попалось вот это: simada.livejournal.com/63355.html Вегетарианцам, как я уже сказал, ходить по ссылочке не нужно. И оттуда ещё: gipa.livejournal.com/536237.html Поскольку я тут немного болею, то слюни не очень пускал. Но то, что люди имеют возможность так славно повеселиться - оценил и одобрил. Да, одобрил, ибо я мясо ем. Дружить (или приятельствовать, это уж как они сами сочтут верным) с вегетарианцами и есть мясо можно. Если быть деликатным. Ил сумасшедшим, -- как я.
Если вы хотите кому-то помочь (я знаю, иногда такое случается), то предлагаю вам пройти и посмотреть. У Глазу там есть много чего на посмотреть, но это всё - пра сабак. То есть помощь собакам. Помощь людям -- там.
Это я по мотивам истории про 20 собак, которых усыпят. Каковая рассылка два года назад ходила в Польше. А вот в чём может быть смысл: «Я, честно говоря, думаю, что мы столкнулись с хорошей проверкой на возможности социальных сетей. Кому это надо — вопрос спорный», — комментирует случившееся независимый директор агенства 4DClick Константин Нагаев.
«Возможно, что российские политтехнологи перед выборами проверяют – насколько эффективно работает тот или иной ресурс и интернет в целом.
Что касается Алматы – скорее всего, волна захватила город случайно. Понимаете, в интернете происходит цепная реакция, остановить которую невозможно. Сколько было случаев всеобщей истерии, когда, к примеру, собирали кровь больному человеку. Поднимали на уши всю страну, а в итоге оказывалось, что для этого достаточно акции в рамках одного города. Защита от вируса должна быть встроена у человека в голове. Надо всегда думать, бежать или не бежать вместе с толпой, и здраво относиться к публикациям в интернете». у казахов оно тоже прошло
История ХХ века -- это история передела доступа к ресурсам. С появлением интернета-- в том числе и этого типа доступа. ) Вчера у нас отобрали ещё один ресурс. Не стало ещё одной библиотеки, ещё одного собрания -- для кого-то, наверное, и порнографии; а для кого-то -- музыки, фильмов, книг. Это была хорошая библиотека. Подумаем о тех, кто делился с нами и с кем делились мы. Подумаем о том, что происходит. Подумаем о тех, кому нужно лишить нас доступа.
Завтра, 31 января, моему хорошему другу и замечательному человеку Людмиле Киселевой (Киселюсе) исполняется 70 лет. Инвалид, с детства прикованный к кровати из-за тяжелой болезни, она сумела не просто выжить - она стала художником с мировой известностью ( вот здесь я писала о ее рисунках www.diary.ru/~Natela/?date=2011-01-12), журналистом, писателем. Она стала общественным деятелем, поднявшим людей России на восстановление разрушаемых и поруганных храмов и исторических святынь. И не просто писала и говорила об этом, а собирала средства и организовывала конкретные работы по восстановлению храмов. Она организовала детские приюты и добывала средства на их содержание в самые трудные и голодные годы. Она брала и продолжает брать под свою опеку семьи с детьми, попавшие в трудное положение. Перечислить все добрые дела, которые этот физически беспомощный человек, сегодня неспособный даже самостоятельно набрать телефонный номер и удержать трубку (это для нее делают другие), невозможно. Для многих Людмила Киселева стала эталоном души и силы духа. Я про нее много писала - тут www.diary.ru/~Natela/?date=2011-02-1 и тут www.diary.ru/~Natela/?date=2011-05-9.
И у меня огромная просьба ко всем моим Прекрасным Человекам и к тем, кто случайно прочтет эту запись: найдите в сердце своем несколько добрых слов и отправьте поздравление вот по этому адресу LKMH957 ПОЧТОВЫЙЗНАЧОК kaluga.ru, Людмиле Георгиевне Киселевой. Я думаю, что ей будет приятно получить частичку тепла от незнакомого человека. Поверьте, доброта ваша вернется вам сторицей.
Симада - страшная женщина. Её очень не любит (за неизвестные ни нам, ни даже, кажется, ей самой подвиги) СУП. Он отобрал у неё её прежний аккаунт и назад не отдаёт. Но Симада не унывает. Она пишет жизнелюбивые брутальные постинги, по каждому из которых видно, что жизнь у неё бьёт ключом. Сейчас я буду вас ею радовать:
- Ты с ума сошла тут ходить?! Здесь тебе не место! - Ик. - обалдело говорю я мужику, давясь остатками леденца с эвкалиптом.Настроение у меня сегодня с утра было как скисший йогурт, поэтому я решила, после работы, побаловать себя налетом на ближайший торговый центр. И вот иду я такая, побалованная до изнеможения, по торговому центру. Иду на каблуках. Вообще, каблуки я терпеть не могу и не очень умею на них ходить, но когда с утра ты собираешься уволиться с работы ни с того ни с сего, то каблуки - самое то, я считаю. Можно, например, как бы огорченно всплеснуть ногами и каблуком выковырять начальству глазик на долгую добрую память. Или, напоследок, случайно ткнуть начальству каблуком в его достоинства и недостатки. Да много чего можно сделать, когда ты собираешься уволиться с работы на каблуках. Да, так я иду, совершенно не уволенная, но на каблуках. А вообще-то хожу я очень быстро, даже стремительно. Но на каблуках стремительно у меня получается только падать, поэтому иду я медленно и с достоинством. Голова у меня задрана вверх, как-будто бы мне кто-то невидимый бреет подбородок - я всегда так хожу, знакомые очень обижаются и считают, что я слишком много о себе мню. А мню просто так ходит.
Да, так я все иду, на каблуках, увешанная мешками, с бреющим подбородком, растрепанная донельзя - потому что перемерила через голову все, что было в торговом центре, не накрашенная, потому что увольняясь собиралась реветь, но так и не поревела, кстати. Иду а, пардон, во рту у меня Холлс. Холлс - это не то, что вы себе сейчас подумали, а леденцы от кашля с ментолом и эвкалиптом, убойная вещь, я без них не живу. И этот Холлс я, прошу прощения, со...эммм...употребляю внутрь путем сосания.
И вдруг навстречу мне идет мужик. Ничего такой мужик, на джентльмена похож, в голубенькой рубашечке и, в отличие от меня, с небритым дня два подбородком. И этот мужик идет прямо на меня и смотрит сурово и даже как-то злобно. Так злобно и сурово, что мне немедленно хочется выплюнуть конфетку, причесаться, а лучше побриться налысо и уйти в армию доброволицей. Или показать мужику содержимое своих мешков и долго плакать тоненько причитая: "дяденька, я ничего не украла, отпустите меня к маме!" Не успеваю я все это подумать, как мужик подходит ко мне вплотную и с места в карьер заявляет мне прямо в лицо: - Ты с ума сошла тут ходить?! Здесь тебе не место! - Ик. - обалдело говорю я мужику, давясь остатками леденца с эвкалиптом. - Что ты знаешь о себе?! Ты знаешь себе цену?! От тебя исходит дух истинной леди, ты должна ходить совсем в других местах! Да ты вообще не должна ходить, тебя нужно носить на руках! Твою мать, как истинная леди думаю я, а и правда, что ж я шляюсь тут, среди черни и отребья, о горе мне! Да еще и своими руками таскаю за собой мешки с тряпьем, фу. Во дура. Карету мне, карету! Но как настоящий аристократ и принцесса крови, ничем себя не выдаю, а напротив, светски улыбаясь сдержанно спрашиваю мужика: - И чо? - Да ничо. - говорит мужик. - Я просто поставил тебя в известность о твоем истинном предназначении. Кто-то же должен был это сделать. - И пошел себе дальше.
И вы знаете что? Мне, конечно, прохожие мужики на улицах говорили разное. От: красавица, ты достойна большего, пойдем за угол, я подарю тебе весь мир, а ты за это удовлетворишь меня орально. И до: Пэрсик, я уведу тебя в даль светлую, я подарю тебе звезду, поехали в сауну с девочками. Но вот так что б леди обозвать ни за что ни про что - это впервые. И знаете, что еще? Этот мужик конечно идиот. Но вот эта его истинная леди действительно подняла мне настроение на какую-то запредельную высоту. Куда там тем тридцати кубическим килограммам шмотья, которыми я себя побаловала до того. Хотя, шмотье, конечно, тоже не лишне - надо же эту леди во что-то заворачивать. Но меня мучает вопрос: едят ли настоящие леди леденцы Холлс так, как ем их я? Не унижаю ли я этим аристократический дух предков?
А еще, а еще, ко мне вчера вечером в скайп постучался тридцативосьмилетний мужчина с лицом убийцы и нежным ником Глазенки. С повлажневшими от умиления глазенками, я Глазенки добавила, я сентиментальная, как истинная леди. - Здравствуй, красавица - обрадовались Глазенки, и спросили: - Масенька, ты любишь когда тебе целуют ноженьки и нежно гладят язычком писечку? Я полночи рыдала, клянусь. Тридцать восемь лет, писечка, детства чистые Глазенки, тьфу, блин, что б ты провалился, ыыыыыыыыыы. by simada источник радости здесь
(или заставить себя) не кричать там от страха или не просить там помощи или чтоб не мучили?
уточняю: читать дальшеменя интересуют средства сохранения, то есть восстановления самоидентификации или здоровых внутренних состояний. это регулируется, только рассказывать об этом трудно, я знаю. ) тезх состояний, в которых можно не дать себе впасть в то состояние. в котором вот можно кричать )
но и другие, мгновенные средства остановки вышеупомянутых воплей меня тоже очень интересуют.
Новости астрономии таковы, что обитатели Лаборатории Реактивного Движения, что в Калифорнии, в этом году провели статистические расчеты и рассказали:
* в пределах 50 световых лет вокруг нас может вертеться около 1500 разных планет; * учитывая темпы обнаружения новых планет, в том числе земного типа (по 50 разнообразных штук в месяц и это не предел), можно сказать, что в нашей галактике найдется ~10 млрд планет земного типа. (!)
Такие дела. пакуем вещмешки *** Небольшой пикспам хипстерскими фото космической программы Джемини: