и нет ни печали, ни зла
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
понедельник, 21 февраля 2011
и нет ни печали, ни зла
Какого цвета ваше мышление?
Этот тест позволяет определить, на какой стадии социально-культурной эволюции вы находитесь. Мой результат:
Ваш тип мышления можно охарактеризовать как Глобальный (цвет – бирюзовый) Глобальное сознание. Жертвенный тип. Приспособление себя к базовым принципам устройства мира. Глобальное сообщество, восприятие человечества как целого, интеграция на уровне культур. Синергетическое, голографическое мышление, возможность в полной мере видеть достоинства и недостатки предшествующих уровней, интегрируя их в единую целостность. Современные примеры: теория Гайи, «глобальная деревня» , идея плюралистической гармонии Ганди. → Все познавательные тесты на ШколаЖизни.ру
спёр у техно яро, за что спасибо, но ёкде же елдыбр, с глобальными деревнями - не ко мне!
и нет ни печали, ни зла
Или просто так забрели?
и нет ни печали, ни зла
08.02.2011 в 23:30
Пишет silent-gluk:URL записи
а вообще я счастливо устроен
мне никогда не кажется, что все люди вокруг - сволочи
я даже значение этого слова немного... как бы... забыл
но вот что с миром и людьми творится что-то не то - факт. и что лечиться этим можно - тоже )
и нет ни печали, ни зла
Пишет Рикардо Фонтана:
21.02.2011 в 02:22
Название: Как один кардинал двух гвардейцев раздражал, или После бала (с)
Рейтинг: NC-21 отдыхает!) в смысле PG. (он и "шапку" написал, безумный
)
Жанр: юмор, приключения.
Пейринг/герои: Ришелье, Рошфор, Жюссак, король, упоминается миледи, на заднем плане маячат королева/Бэкингем.
Предупреждения: отсутствие слэша, ангста, смерти главного персонажа, ненормативной лексики
ну, раз есть шапка, так я его под кат. - Так вот здесь лежит древняя повесть о том, как феерически отмазываться умеет Ришелье. А главная прелесть: вообразить, что это вовсе не отмазки!..
URL комментарияРейтинг: NC-21 отдыхает!) в смысле PG. (он и "шапку" написал, безумный
)Жанр: юмор, приключения.
Пейринг/герои: Ришелье, Рошфор, Жюссак, король, упоминается миледи, на заднем плане маячат королева/Бэкингем.
Предупреждения: отсутствие слэша, ангста, смерти главного персонажа, ненормативной лексики
ну, раз есть шапка, так я его под кат. - Так вот здесь лежит древняя повесть о том, как феерически отмазываться умеет Ришелье. А главная прелесть: вообразить, что это вовсе не отмазки!..
и нет ни печали, ни зла
вот климент алекс "остапом понесло" возмущался. а также употреблением апокалипсиса и некотрых сродственных вещей.
а меня бесит намного более простое.
с некоторых пор (и уже лет двадцать как) словосочетание "стихийное бедствие" в средствах массовой информации заменилось (благодаря невежественным, но писучим душам) словом "стихия".
стихия, *****, нанесла урон, пожрала сколько-то людей и прочее.
стихии - это ветер, воздух, вода, огонь. водная стихия. или там воздушная стихия.
но не стихийное бедствие.
и слава богу, что я давно уж не в газетах. а то ведь со зла бы заставлял бы авторов... и корректоров есть номера, в которых такое напечатано.
да чтоб стихия вас задрала, грамотеи вы мои.
а меня бесит намного более простое.
с некоторых пор (и уже лет двадцать как) словосочетание "стихийное бедствие" в средствах массовой информации заменилось (благодаря невежественным, но писучим душам) словом "стихия".
стихия, *****, нанесла урон, пожрала сколько-то людей и прочее.
стихии - это ветер, воздух, вода, огонь. водная стихия. или там воздушная стихия.
но не стихийное бедствие.
и слава богу, что я давно уж не в газетах. а то ведь со зла бы заставлял бы авторов... и корректоров есть номера, в которых такое напечатано.
да чтоб стихия вас задрала, грамотеи вы мои.
и нет ни печали, ни зла
21.02.2011 в 00:59
Пишет Рикардо Фонтана:стащено у Анонимца
URL записиПишет sorry, wrong pocket:
Разбитое сердце — трагедия для тех бездарностей, которые из осколков не могут собрать жирафика.
Разбитое сердце — трагедия для тех бездарностей, которые из осколков не могут собрать жирафика.
и нет ни печали, ни зла
ну, блин, сорос неведомые организаторы демократии! ну, специалисты!.. ну... я почти в восхищении.
...и правда интересно, кто ттренируется. с другой стороны - неинтересный вы способ против китая нашли, господа.
но познакомиться с вами всё равно желаю.
...и правда интересно, кто ттренируется. с другой стороны - неинтересный вы способ против китая нашли, господа.
но познакомиться с вами всё равно желаю.
воскресенье, 20 февраля 2011
и нет ни печали, ни зла
больше не выглядят случайными или разрозненными событиями. это и вправду последовательное давление на одну из, а может, и вовсе единственную политическую силу, способную если не сейчас, то в будущем противопоставить что-то тому аморфному и уже не особенно имянному политическому сброду, который пять лет назад назывался партией регионов, а сейчас представляет собой адский винегрет из беглых крыс, собравшихся со всех концов украинской политической сцены.
"Свободу" давят исподтишка и поодиночке.
Впрочем, давят не только их; украинские власти, в которых вообще-то очень мало чего-либо украинского, взялись за все политические и околополитические силы, которые могут быть, могли бы быть или являются реализаторами украинской идеи - как идеи собственной страны, которую не надо продавать - ни на восток, ни на запад.
Всем надо, чтобы Украина была колонией.
А нам не надо. Вот ведь какая неспашечка.
"Свободу" давят исподтишка и поодиночке.
Впрочем, давят не только их; украинские власти, в которых вообще-то очень мало чего-либо украинского, взялись за все политические и околополитические силы, которые могут быть, могли бы быть или являются реализаторами украинской идеи - как идеи собственной страны, которую не надо продавать - ни на восток, ни на запад.
Всем надо, чтобы Украина была колонией.
А нам не надо. Вот ведь какая неспашечка.
и нет ни печали, ни зла
20.02.2011 в 15:10
Пишет серебристый лис:лист Харківської правозахисної групи щодо смертей у міліцейських відділеннях
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
khpg.org.index.php?id=1296573569
Відкритий лист Харківської правозахисної групи Президенту України
01.02.11
Останнім часом у громадськості виникає багато претензій до керівництва МВС.
Про незрозумілі і неадекватні випадки з переслідуванням письменниці Марії Матіос, журналістки Олени Білозерської, письменників Марини Брацило та Юрія В. Ноги органами МВС, сподіваємося, Вам відомо, бо заступник Голови Адміністрації Президента України Г. Герман вже висловила незадоволення цими діями міліції. Взагалі дії керівництва МВС в політичному контексті настільки серйозно шкодять іміджу України, що є предметом постійної уваги світової спільноти і правозахисних організацій.
Але ми хочемо донести до Вас ще одну кричущу проблему в діяльності МВС – смерть людей в підрозділах. За 2010 – початок 2011 років у райвідділах міліції загинуло більше 50 громадян, що є своєрідним сумним рекордом за останні роки.
Саме в Харківській області, в Лозівському РВВС відбулися події, які повинні отримати відповідну оцінку на національному рівні. Але нічого такого не відбувається!
Не можна не реагувати на ситуацію, коли за десять днів (!) в Лозівському райвідділі сталися два надзвичайних випадки – з вікон викинулися дві людини.
Перший випадок – це чоловік з ромської громади, якого звинуватили у зберіганні та розповсюджені наркотиків. Його в неділю викликали до РВВС разом з дружиною і 8-річною донькою. Після тривалої співбесіди зі слідчим чоловік викинувся з вікна четвертого поверху райвідділу, був доставлений до Лозівської Центральної лікарні, де помер через декілька днів.
Міліція висунула дивну версію, що громадянин був в стані наркотичного сп’яніння, збуджений, і тому вчинив самогубство.
Але ця версія ніяким чином не знімає відповідальності з міліції, тому що не треба допитувати психічно неадекватну людину, а навпаки, треба вжити заходів для збереження її життя і здоров’я.
Мати загиблого запевняє, що її сина закатували в міліції і викинули з вікна самі міліціянти. Дивно поводить себе і прокуратура, яка порушила кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень невідомими особами. Виходить – невідомі особи якимось чином пройшли до райвідділу і перевищили службові повноваження (чиї повноваження, якщо особи невідомі?), що загинула людина? Восьмирічна донька загиблого, яка була свідком його перебування у райвідділу, з того моменту перестала розмовляти.
Взагалі – ця історія нагадує фільм жахів.
Вочевидь, Лозівський РВВС не боїться нікого: ані прокуратури, ані власного керівництва, бо, незважаючи на порушену кримінальну справу, дивні польоти в РВВС продовжилися.
Ще не минуло й 10 днів – і вже з третього поверху випала жінка. Вона провела у кабінеті слідчого більше п’яти годин, зізналася у крадіжці мішка картоплі, потім попросилася до туалету і вистрибнула з вікна третього поверху. Наслідок – тяжкі ушкодження, перелами ребер і травма легенів. Жінка перебувала в ЦРЛ м. Лозова, де вона була прооперована.
Ці польоти з вікон міліцейського підрозділу відображають повний занепад системи. За двадцять років незалежності України ми чи не вперше стикаємося з таким брутальним нехтуванням законами – і це тільки за останні місяці.
Попередня історія в Харкові - побиття Якова Строгана у Київському райвідділі м.Харкова, а після того, як справа набула розголосу у пресі, його затримали і побили знов, та й ще в такому вигляді доставили до Київського районного суду. До того ж працівники Київського райвідділу знали, що в суді, де будуть вирішувати питання про затримання Якова Строгана, будуть присутніми журналісти. Як результат – справа набула розголосу не тільки в Україні, а й а кордоном.
На сьогодні МВС стає просто чинником державної небезпеки. То як тоді будувати країну із законослухняним населенням, яке б поважало правоохоронні органи, коли саме правоохоронці не поважають ані Закон, ані громадян, ані свою професію?
Поки ми писали цього листа, молода жінка яка вистрибнула з третього поверху Лозівського райвідділу – теж померла!
І її мати підозрює, що, як і в першому випадку – це не було самогубство!
Вимагаємо швидкого законного і справедливого розслідування цих звірячих дій співробітників МВС і звертаємося до Вас, як до гаранта дотримання конституційних прав громадян, з проханням взяти під свій контроль розслідування цих справ.
Ми вважаємо, що порушення прав людини припиняться, якщо ті, хто брутально їх порушує, отримають покарання, на яке вони заслуговують.
І зробити це треба гласно, щоб і міліціянти, і громадськість знали, що в Україні не можна порушувати права людини.
URL записиПрава Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
khpg.org.index.php?id=1296573569
Відкритий лист Харківської правозахисної групи Президенту України
01.02.11
Останнім часом у громадськості виникає багато претензій до керівництва МВС.
Про незрозумілі і неадекватні випадки з переслідуванням письменниці Марії Матіос, журналістки Олени Білозерської, письменників Марини Брацило та Юрія В. Ноги органами МВС, сподіваємося, Вам відомо, бо заступник Голови Адміністрації Президента України Г. Герман вже висловила незадоволення цими діями міліції. Взагалі дії керівництва МВС в політичному контексті настільки серйозно шкодять іміджу України, що є предметом постійної уваги світової спільноти і правозахисних організацій.
Але ми хочемо донести до Вас ще одну кричущу проблему в діяльності МВС – смерть людей в підрозділах. За 2010 – початок 2011 років у райвідділах міліції загинуло більше 50 громадян, що є своєрідним сумним рекордом за останні роки.
Саме в Харківській області, в Лозівському РВВС відбулися події, які повинні отримати відповідну оцінку на національному рівні. Але нічого такого не відбувається!
Не можна не реагувати на ситуацію, коли за десять днів (!) в Лозівському райвідділі сталися два надзвичайних випадки – з вікон викинулися дві людини.
Перший випадок – це чоловік з ромської громади, якого звинуватили у зберіганні та розповсюджені наркотиків. Його в неділю викликали до РВВС разом з дружиною і 8-річною донькою. Після тривалої співбесіди зі слідчим чоловік викинувся з вікна четвертого поверху райвідділу, був доставлений до Лозівської Центральної лікарні, де помер через декілька днів.
Міліція висунула дивну версію, що громадянин був в стані наркотичного сп’яніння, збуджений, і тому вчинив самогубство.
Але ця версія ніяким чином не знімає відповідальності з міліції, тому що не треба допитувати психічно неадекватну людину, а навпаки, треба вжити заходів для збереження її життя і здоров’я.
Мати загиблого запевняє, що її сина закатували в міліції і викинули з вікна самі міліціянти. Дивно поводить себе і прокуратура, яка порушила кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень невідомими особами. Виходить – невідомі особи якимось чином пройшли до райвідділу і перевищили службові повноваження (чиї повноваження, якщо особи невідомі?), що загинула людина? Восьмирічна донька загиблого, яка була свідком його перебування у райвідділу, з того моменту перестала розмовляти.
Взагалі – ця історія нагадує фільм жахів.
Вочевидь, Лозівський РВВС не боїться нікого: ані прокуратури, ані власного керівництва, бо, незважаючи на порушену кримінальну справу, дивні польоти в РВВС продовжилися.
Ще не минуло й 10 днів – і вже з третього поверху випала жінка. Вона провела у кабінеті слідчого більше п’яти годин, зізналася у крадіжці мішка картоплі, потім попросилася до туалету і вистрибнула з вікна третього поверху. Наслідок – тяжкі ушкодження, перелами ребер і травма легенів. Жінка перебувала в ЦРЛ м. Лозова, де вона була прооперована.
Ці польоти з вікон міліцейського підрозділу відображають повний занепад системи. За двадцять років незалежності України ми чи не вперше стикаємося з таким брутальним нехтуванням законами – і це тільки за останні місяці.
Попередня історія в Харкові - побиття Якова Строгана у Київському райвідділі м.Харкова, а після того, як справа набула розголосу у пресі, його затримали і побили знов, та й ще в такому вигляді доставили до Київського районного суду. До того ж працівники Київського райвідділу знали, що в суді, де будуть вирішувати питання про затримання Якова Строгана, будуть присутніми журналісти. Як результат – справа набула розголосу не тільки в Україні, а й а кордоном.
На сьогодні МВС стає просто чинником державної небезпеки. То як тоді будувати країну із законослухняним населенням, яке б поважало правоохоронні органи, коли саме правоохоронці не поважають ані Закон, ані громадян, ані свою професію?
Поки ми писали цього листа, молода жінка яка вистрибнула з третього поверху Лозівського райвідділу – теж померла!
І її мати підозрює, що, як і в першому випадку – це не було самогубство!
Вимагаємо швидкого законного і справедливого розслідування цих звірячих дій співробітників МВС і звертаємося до Вас, як до гаранта дотримання конституційних прав громадян, з проханням взяти під свій контроль розслідування цих справ.
Ми вважаємо, що порушення прав людини припиняться, якщо ті, хто брутально їх порушує, отримають покарання, на яке вони заслуговують.
І зробити це треба гласно, щоб і міліціянти, і громадськість знали, що в Україні не можна порушувати права людини.
и нет ни печали, ни зла
ссссбж
вторник, 15 февраля 2011
и нет ни печали, ни зла
15.02.2011 в 15:30
Пишет серебристый лис:Лист Анатолія Онуфрійчука, у якому він розповідає про катування
У розпорядження ІА «Поряд з вами» через правозахисну громадську організацію ГРАД потрапило письмове свідчення ув’язненого «тризубівця» Анатолія Онуфрійчука, де він у подробицях розповідає, як його катували співробітники СБУ. Активісти ГРАД вже направили з цього приводу звернення до Президента, що фактично є заявою про злочин.
«Відомо, – пишуть вони, – що окрім Онуфрійчука, катуванню піддавали Василя Лабайчука і Пилипа Тарана, які також обвинувачуються у пошкодженні погруддя Сталіна».
Копії зверення вони також направили очільникам СБУ, ГПУ, уповноваженому Верховної Ради з прав людини, і партіям, що формують опозицію в парламенті, з вимогою негайно втрутитися в ситуацію, припинити знущання і покарати винних.
скан листа: www.poryad.com/wp-content/uploads/2011/02/list_...
Текст листа:
«Онуфрійчука Анатолія Вікторовича
Ставлю Вас до відому, що після заключення нами договору про мій захист від 21 січня 2011 р. 22 січня 2011 р. мене було доставлено до обласного Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, де на першому поверсі мене допитували двоє представинків СБУ, які мені не представились, одягнені в цивільний одяг.
На мою вимогу викликати для участі в допиті мого адвоката Прудовського В.Д. вони відмовили і почали наполягати, щоб я давав свідчення про організацію «Тризуб» ім.С.Бандери. Після моєї відмови давати свідчення без адвоката вони почали мені погрожувати, що звинуватять мене в підриві малої архітектурної форми – пам’ятника Сталіну, що відбулося в ніч з 31.12.10 на 1.01.11., що посадять зі мною в камеру «отморозків», або ще гірше – людей з нетрадиційною орієнтацією, т.з. «пєтухов».
Після того, як я в черговий раз відмовився давати свідчення проти себе без адвоката, ці люди закрили кабінет на ключ і почали приміняти щодо мене фізичну силу. Зайшовши мені за спину, один з них почав заламувати мої руки, які були застібнуті за спиною в наручники, намагаючись підняти їх якомога вище, а інший бив по ногах, намагаючись поставити мене на шпагат. Це все продовжувалося біля години. Весь цей час комір куртки давив мені на горло, від чого мене почало нудити, і я ледве не втратив свідомість, почалась нестерпна біль в коліні, на якому минулого року я переніс операцію, рук я взагалі не чув, бо вони були перетиснуті наручниками і до них не йшла кров.
Один з цих людей задавав питання і сам на них відповідав. Якщо я не погоджувався з тим, що вони казали, мене починали бити в живіт. Коли я вже не міг витримувати катування і погодився підписати їхні документи, мене посадили на стілець і дали аркуш паперу з ручкою, на якому я написав те, що вони мені надиктували. Після допиту мене змусили підписати документ, що я не маю претензій до співробітників СБУ, погрожуючи новими тортурами.
Прошу довести цей факт до громадськості.
11.02.11 Онуфрійчук А.В.»
URL записиУ розпорядження ІА «Поряд з вами» через правозахисну громадську організацію ГРАД потрапило письмове свідчення ув’язненого «тризубівця» Анатолія Онуфрійчука, де він у подробицях розповідає, як його катували співробітники СБУ. Активісти ГРАД вже направили з цього приводу звернення до Президента, що фактично є заявою про злочин.
«Відомо, – пишуть вони, – що окрім Онуфрійчука, катуванню піддавали Василя Лабайчука і Пилипа Тарана, які також обвинувачуються у пошкодженні погруддя Сталіна».
Копії зверення вони також направили очільникам СБУ, ГПУ, уповноваженому Верховної Ради з прав людини, і партіям, що формують опозицію в парламенті, з вимогою негайно втрутитися в ситуацію, припинити знущання і покарати винних.
скан листа: www.poryad.com/wp-content/uploads/2011/02/list_...
Текст листа:
«Онуфрійчука Анатолія Вікторовича
Ставлю Вас до відому, що після заключення нами договору про мій захист від 21 січня 2011 р. 22 січня 2011 р. мене було доставлено до обласного Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, де на першому поверсі мене допитували двоє представинків СБУ, які мені не представились, одягнені в цивільний одяг.
На мою вимогу викликати для участі в допиті мого адвоката Прудовського В.Д. вони відмовили і почали наполягати, щоб я давав свідчення про організацію «Тризуб» ім.С.Бандери. Після моєї відмови давати свідчення без адвоката вони почали мені погрожувати, що звинуватять мене в підриві малої архітектурної форми – пам’ятника Сталіну, що відбулося в ніч з 31.12.10 на 1.01.11., що посадять зі мною в камеру «отморозків», або ще гірше – людей з нетрадиційною орієнтацією, т.з. «пєтухов».
Після того, як я в черговий раз відмовився давати свідчення проти себе без адвоката, ці люди закрили кабінет на ключ і почали приміняти щодо мене фізичну силу. Зайшовши мені за спину, один з них почав заламувати мої руки, які були застібнуті за спиною в наручники, намагаючись підняти їх якомога вище, а інший бив по ногах, намагаючись поставити мене на шпагат. Це все продовжувалося біля години. Весь цей час комір куртки давив мені на горло, від чого мене почало нудити, і я ледве не втратив свідомість, почалась нестерпна біль в коліні, на якому минулого року я переніс операцію, рук я взагалі не чув, бо вони були перетиснуті наручниками і до них не йшла кров.
Один з цих людей задавав питання і сам на них відповідав. Якщо я не погоджувався з тим, що вони казали, мене починали бити в живіт. Коли я вже не міг витримувати катування і погодився підписати їхні документи, мене посадили на стілець і дали аркуш паперу з ручкою, на якому я написав те, що вони мені надиктували. Після допиту мене змусили підписати документ, що я не маю претензій до співробітників СБУ, погрожуючи новими тортурами.
Прошу довести цей факт до громадськості.
11.02.11 Онуфрійчук А.В.»
15.02.2011 в 15:33
Пишет серебристый лис:Також у Запорізькому РВВС вибивали зізнання в Едуарда Андрющенка та Олексія Зануди
Едуарда Андрющенка, затриманого нібито за спилювання голови Сталіну, ще до переведення в СІЗО, били в Запорізькому РВВС.
Про це розповіла кореспонденту ІА «Поряд з вами» у телефонній розмові мама Едуарда – Ніна Андрющенко.
У Запорізькому РВВС четверо співробітників правоохоронних органів України повалили його на підлогу і били ногами. Син не зізнавався в цьому матері раніше, щоб вона не плакала. Він також повідомив матері, що сильно били по голові Олексія Зануду – у того вся голова була у набряках.
Також відомо, що з Едуардом у СІЗО зустрічався представник уповноваженого з прав людини. Подзвонив після того матері і радісним тоном сказав, щоб вона не хвилювалася, з Едом все гаразд і почуває він себе добре. «Я знаю, що він застудився, кашляє, і в нього хронічний гайморит», – відповіла мама, на що представник Карпачової додав: «Ну так, є і кашель, і нежить, але йому вже краще, він вже майже одужав».
Ніна Андрющенко спитала представника омбудсмана, чи той зафіксував факт, що її сина били. Той відповів, що так, зафіксував, тепер він відправить це у прокуратуру, щоб там перевірили, чи це правда, але копію цього документу надати матері він відмовився.
URL записиЕдуарда Андрющенка, затриманого нібито за спилювання голови Сталіну, ще до переведення в СІЗО, били в Запорізькому РВВС.
Про це розповіла кореспонденту ІА «Поряд з вами» у телефонній розмові мама Едуарда – Ніна Андрющенко.
У Запорізькому РВВС четверо співробітників правоохоронних органів України повалили його на підлогу і били ногами. Син не зізнавався в цьому матері раніше, щоб вона не плакала. Він також повідомив матері, що сильно били по голові Олексія Зануду – у того вся голова була у набряках.
Також відомо, що з Едуардом у СІЗО зустрічався представник уповноваженого з прав людини. Подзвонив після того матері і радісним тоном сказав, щоб вона не хвилювалася, з Едом все гаразд і почуває він себе добре. «Я знаю, що він застудився, кашляє, і в нього хронічний гайморит», – відповіла мама, на що представник Карпачової додав: «Ну так, є і кашель, і нежить, але йому вже краще, він вже майже одужав».
Ніна Андрющенко спитала представника омбудсмана, чи той зафіксував факт, що її сина били. Той відповів, що так, зафіксував, тепер він відправить це у прокуратуру, щоб там перевірили, чи це правда, але копію цього документу надати матері він відмовився.
понедельник, 14 февраля 2011
и нет ни печали, ни зла
и в Одесской области немножко.
я хотел найти людей, спросить, как там и не надо ли помочь
ну, не сидеть же , если такие дела
что-то поздновато вспоминаю важное, да )
я хотел найти людей, спросить, как там и не надо ли помочь
ну, не сидеть же , если такие дела
что-то поздновато вспоминаю важное, да )
и нет ни печали, ни зла
и нет ни печали, ни зла
12.02.2011 в 11:18
Пишет Spiritius:URL записи
и вообще, ходите к Спиитиусу. там сплошные ништяки. я сдерживаюсь, чтобы не тащить. сдерживаюсь.
и нет ни печали, ни зла
— фотография вполне реального человека. он сидит по выходным у входа в метро "Крещатик".
воскресенье, 13 февраля 2011
и нет ни печали, ни зла
не прими ни на свой счёт, ни близко к сердцу.
и вот что мне от неё досталось:
Пишет fista#a:
серебристый лис
URL комментария
надо сказать: очень странный выбор!
и очень грустно, если я навожу на такие представления. но это пусть. ты, пока не читала дальше, мне только скажи: это ты мне специально дала? почему именно это, если да?
я свято уверен, что такие (и не только такие. а весь джаз, весь свинг, всё.... подобное) придумывается и делается (исполняется) для жестокого издевательства над теми, кто это оказывается вынужден слушать.
нет, я не представляю, как от джаза (я не про зеппелинов. я про джаз) можно получать удовольствие. это зубодробительно мучительное э-э слышалище, а никакая не музыка.
с лед зеппелин всё проще. они ДЕЙСТВИТЕЛЬНО не стремятся доставить слушателям... то, ради чего я слушаю музыку.
(почёркал) нет. не могу, разобидишься ведь, а я совсем не хочу обижать.
(внезапно) у современной попсы ритмические секции в тыщу раз страшнее. зеппелины из-за стенки слушать можно, а русское радио - нет!!!! ну, то, что по эфэм-станциям крутят, я имею в виду. что русским, что украинским, тут не в русскости дело, а в... формате, ага.
осторожно, под морем не читать, неприятно
...местами эта композиция кажется ...нет. не красивой и не приносящей удовольствие, а такой - вполне передающей состояние изменённого состояния сознания ) и этого тоже добивались, понятное дело. что ж, добились. вполне успешно. я вот еле на стуле сидел, так устал, а сейчас вполне мозги прочистило и спать уже не пойду.
хаос бывает приятен, говоришь? нет.
оно, конечно, удерживает внимание. может, просто потому, что лед зеппелин я местами о-очень вкушаю. а вот то, что они в целом несут и творят - нифига. мне от жизни чего-то совсем другого нужно. этого в моей жизни и без них через край: отвращения, мучения и хаоса. читать дальше
фисташка, я на самом деле не ругаюсь, я свои ощущения описываю.
очень подарочек оказался неожиданный - но откуда ж тебе знать, что он для меня будет... а кстати, да. всё-так почему? )
я вполне отдаю себе отчёт, что в рамках собственного жанра это незаурядное представление - надеюсь, всё-таки это было импровизацией, да ) но это совершенно никак не связано с тем, чему я мог бы порадоваться. наверное, просто переслушал в младенчестве этих же ледов и прочих-всяких их собратьев на ночь перед сном)))
09.02.2011 в 21:28
Пишет fista#a:мне хреново, поэтому флешмоб.
Условия: Вы оставляете комментарий, я даю вам название песни и исполнителя (плюс проигрыватель с песней), а вы в свою очередь пишете у себя в дневнике, понравилась ли вам эта песня, какие эмоции вы испытали при её прослушивании, какие образы предстали перед глазами и т.д. и т.п
URL записиУсловия: Вы оставляете комментарий, я даю вам название песни и исполнителя (плюс проигрыватель с песней), а вы в свою очередь пишете у себя в дневнике, понравилась ли вам эта песня, какие эмоции вы испытали при её прослушивании, какие образы предстали перед глазами и т.д. и т.п
и вот что мне от неё досталось:
Пишет fista#a:
10.02.2011 в 05:23
серебристый лис
URL комментария
надо сказать: очень странный выбор!
и очень грустно, если я навожу на такие представления. но это пусть. ты, пока не читала дальше, мне только скажи: это ты мне специально дала? почему именно это, если да?
я свято уверен, что такие (и не только такие. а весь джаз, весь свинг, всё.... подобное) придумывается и делается (исполняется) для жестокого издевательства над теми, кто это оказывается вынужден слушать.
нет, я не представляю, как от джаза (я не про зеппелинов. я про джаз) можно получать удовольствие. это зубодробительно мучительное э-э слышалище, а никакая не музыка.
с лед зеппелин всё проще. они ДЕЙСТВИТЕЛЬНО не стремятся доставить слушателям... то, ради чего я слушаю музыку.
(почёркал) нет. не могу, разобидишься ведь, а я совсем не хочу обижать.
(внезапно) у современной попсы ритмические секции в тыщу раз страшнее. зеппелины из-за стенки слушать можно, а русское радио - нет!!!! ну, то, что по эфэм-станциям крутят, я имею в виду. что русским, что украинским, тут не в русскости дело, а в... формате, ага.
осторожно, под морем не читать, неприятно
...местами эта композиция кажется ...нет. не красивой и не приносящей удовольствие, а такой - вполне передающей состояние изменённого состояния сознания ) и этого тоже добивались, понятное дело. что ж, добились. вполне успешно. я вот еле на стуле сидел, так устал, а сейчас вполне мозги прочистило и спать уже не пойду.
хаос бывает приятен, говоришь? нет.
оно, конечно, удерживает внимание. может, просто потому, что лед зеппелин я местами о-очень вкушаю. а вот то, что они в целом несут и творят - нифига. мне от жизни чего-то совсем другого нужно. этого в моей жизни и без них через край: отвращения, мучения и хаоса. читать дальше
фисташка, я на самом деле не ругаюсь, я свои ощущения описываю.
очень подарочек оказался неожиданный - но откуда ж тебе знать, что он для меня будет... а кстати, да. всё-так почему? )
я вполне отдаю себе отчёт, что в рамках собственного жанра это незаурядное представление - надеюсь, всё-таки это было импровизацией, да ) но это совершенно никак не связано с тем, чему я мог бы порадоваться. наверное, просто переслушал в младенчестве этих же ледов и прочих-всяких их собратьев на ночь перед сном)))
и нет ни печали, ни зла
снег, метель, мороз - здорово ) хочется удрать в степь, бегать и петь вместе с вьюгой ))
и нет ни печали, ни зла
09.02.2011 в 17:43
Пишет Мамаша Шико:Рождество
читать дальше
Вернулись мальчики, взяли у меня Русика, дали полторы минуты на то, чтобы заскочить в храм и поставить свечку, и повели в гости к другу, худенькому мальчику, живущему в большом доме с арками, верандами, виноградом и идеальным газоном во всю ширину пустынного двора.
В мальчике замечателен нос и тоненькие пальцы, в которых он непрерывно вертит проволочки, веточки ежевики, веревочки, шампуры. Возле него крутилась девчушка лет двенадцати в тесных джинсиках, вышитых цветами и жирафами, в черной, агрессивного вида самурайской кофте с высокими жесткими манжетами, несколько раз перепоясанная широким поясом с большим бантом на спине, и в непременных, немножко стоптанных угах с выложенными стразами сложными узорами. По виду младшая сестренка, оказалась – жена Эвелина и притом девятнадцатилетняя. Сразу после нас пришел ее брат со скейтом, который она вынесла на улицу и начала кататься. Муж вышел следом и укоризненно вразумлял интересоваться гостями больше, чем доской. Но, во-первых, не настаивал, во-вторых, ее четырнадцатилетний братец Заурчик, как самый младший, весело и охотно делал всё, что в русских домах делает хозяйка.
Больше всего ему нравилось нырять с кувшином в подвал и приносить оттуда домашнее вино. Кувшин в подпалинах, изабелла на воздухе душистая, пузыристая, как легкое шампанское. Пахнет нашей разогретой солнцем виноградной беседкой, с которой зрелым летом сыплются на голову пыльные листья, сухие пауки и спелые небольшие кисточки, сладкие, как мед. И всё хозяйство, включая подросткового возраста лайку по имени Сургут – легкое, молодое, как шампанское.
Парни сначала заманивали девочку во двор, а потом согнали со скейта, стали ездить по очереди, поразбивали коленки и ладони и давали полизать лайке.
Девчонка на всех вроде бы обиделась, потом убежала смотреть подарок, надела пижамку с тапками, ходила по комнатам и восхищенно разглядывала себя в старых зеркалах. Мужчины вернулись в дом, побитые, со скейтом. Пока они мыли руки, шумели и готовились садиться за стол, мы с ней вышли со скейтом за их козой. Она как была, в тапках и пижамке. Коза была привязана на соседней улице, я шла пешком, она ехала на скейте, в тапках, в пижамке, с веревкой, на которой трусила белая с большим выменем коза, и сосед Илларион подарил нам двух целых форелей и одну голову и хвост от очень большой форели на уху.
Когда нас позвали за стол, она очень неохотно переоделась в свои джинсы и самурайскую кофту с большим бантом. Зря, наверное, Мужчинам бы понравилось. Летом почти все приезжие так и ходят.
Обед языческий. Сначала огненное харчо с черносливом, зелень на ржавом подносе, розовая от свеклы маринованная капуста в алюминевой кастрюльке, вино и айран в подпаленных керамических кувшинах очень антикварного вида и в большом ковшике с утятами тусклые маслины, не рассольные, а как есть, горьковатые, сморщенные, обсыпанные крупной солью. Берешь двумя пальцами и ешь, сплевывая соль. Сначала горько и странно, а потом начинает нравиться.
После харчо братик принес розовый столовский поднос с большими глыбами дымящегося мяса с изливающимся из костей нежным мозгом.
Харчо ели из мисок, салатниц, ковшиков с обломанными ручками и совсем без ручек. Такое впечатление, что в доме принципиально нет посуды, но харчо именно такое, чтобы съесть как можно больше и желательно из салатницы, а не из тарелки.
Юный муж важно рассказал, что столовой посуды действительно в доме нет. Осенью он приехал с работы, маленькая жена с подружкой смотрела мультики, а вся посуда стояла в кухне немытая.
На другой день вся посуда оказалась по-прежнему немытой, у жены все волосы были заплетены в африканские косички, помимо волос было штук двести заплетенных шелковых ниток, и жена сказала, что ей не нравится мыть посуду. Всё другое в семейной жизни ее устраивает, а мыть посуду она терпеть не может.
Юный муж составил пирамидой все грязные тарелки, поднял над головой и хряснул на пол, одним махом сняв проблему грязной посуды и воспитания маленькой жены, которая испуганно чирикнула и полюбила рассуждать с гостями о том, что ей нравятся большие тарелки в розочках, мелкие в клубничках, совсем маленькие – с маками, и когда у них появятся свободные деньги, они всё это купят.
Мы с Глебом на всякий случай вняли. Я сама очень люблю красивую посуду и люблю, когда эта посуда бьется и можно покупать еще более красивую.
URL записичитать дальше
Вернулись мальчики, взяли у меня Русика, дали полторы минуты на то, чтобы заскочить в храм и поставить свечку, и повели в гости к другу, худенькому мальчику, живущему в большом доме с арками, верандами, виноградом и идеальным газоном во всю ширину пустынного двора.
В мальчике замечателен нос и тоненькие пальцы, в которых он непрерывно вертит проволочки, веточки ежевики, веревочки, шампуры. Возле него крутилась девчушка лет двенадцати в тесных джинсиках, вышитых цветами и жирафами, в черной, агрессивного вида самурайской кофте с высокими жесткими манжетами, несколько раз перепоясанная широким поясом с большим бантом на спине, и в непременных, немножко стоптанных угах с выложенными стразами сложными узорами. По виду младшая сестренка, оказалась – жена Эвелина и притом девятнадцатилетняя. Сразу после нас пришел ее брат со скейтом, который она вынесла на улицу и начала кататься. Муж вышел следом и укоризненно вразумлял интересоваться гостями больше, чем доской. Но, во-первых, не настаивал, во-вторых, ее четырнадцатилетний братец Заурчик, как самый младший, весело и охотно делал всё, что в русских домах делает хозяйка.
Больше всего ему нравилось нырять с кувшином в подвал и приносить оттуда домашнее вино. Кувшин в подпалинах, изабелла на воздухе душистая, пузыристая, как легкое шампанское. Пахнет нашей разогретой солнцем виноградной беседкой, с которой зрелым летом сыплются на голову пыльные листья, сухие пауки и спелые небольшие кисточки, сладкие, как мед. И всё хозяйство, включая подросткового возраста лайку по имени Сургут – легкое, молодое, как шампанское.
Парни сначала заманивали девочку во двор, а потом согнали со скейта, стали ездить по очереди, поразбивали коленки и ладони и давали полизать лайке.
Девчонка на всех вроде бы обиделась, потом убежала смотреть подарок, надела пижамку с тапками, ходила по комнатам и восхищенно разглядывала себя в старых зеркалах. Мужчины вернулись в дом, побитые, со скейтом. Пока они мыли руки, шумели и готовились садиться за стол, мы с ней вышли со скейтом за их козой. Она как была, в тапках и пижамке. Коза была привязана на соседней улице, я шла пешком, она ехала на скейте, в тапках, в пижамке, с веревкой, на которой трусила белая с большим выменем коза, и сосед Илларион подарил нам двух целых форелей и одну голову и хвост от очень большой форели на уху.
Когда нас позвали за стол, она очень неохотно переоделась в свои джинсы и самурайскую кофту с большим бантом. Зря, наверное, Мужчинам бы понравилось. Летом почти все приезжие так и ходят.
Обед языческий. Сначала огненное харчо с черносливом, зелень на ржавом подносе, розовая от свеклы маринованная капуста в алюминевой кастрюльке, вино и айран в подпаленных керамических кувшинах очень антикварного вида и в большом ковшике с утятами тусклые маслины, не рассольные, а как есть, горьковатые, сморщенные, обсыпанные крупной солью. Берешь двумя пальцами и ешь, сплевывая соль. Сначала горько и странно, а потом начинает нравиться.
После харчо братик принес розовый столовский поднос с большими глыбами дымящегося мяса с изливающимся из костей нежным мозгом.
Харчо ели из мисок, салатниц, ковшиков с обломанными ручками и совсем без ручек. Такое впечатление, что в доме принципиально нет посуды, но харчо именно такое, чтобы съесть как можно больше и желательно из салатницы, а не из тарелки.
Юный муж важно рассказал, что столовой посуды действительно в доме нет. Осенью он приехал с работы, маленькая жена с подружкой смотрела мультики, а вся посуда стояла в кухне немытая.
На другой день вся посуда оказалась по-прежнему немытой, у жены все волосы были заплетены в африканские косички, помимо волос было штук двести заплетенных шелковых ниток, и жена сказала, что ей не нравится мыть посуду. Всё другое в семейной жизни ее устраивает, а мыть посуду она терпеть не может.
Юный муж составил пирамидой все грязные тарелки, поднял над головой и хряснул на пол, одним махом сняв проблему грязной посуды и воспитания маленькой жены, которая испуганно чирикнула и полюбила рассуждать с гостями о том, что ей нравятся большие тарелки в розочках, мелкие в клубничках, совсем маленькие – с маками, и когда у них появятся свободные деньги, они всё это купят.
Мы с Глебом на всякий случай вняли. Я сама очень люблю красивую посуду и люблю, когда эта посуда бьется и можно покупать еще более красивую.
суббота, 12 февраля 2011
и нет ни печали, ни зла
отчего бы валентинки не послать просто тем, кто друг? ) ну или ещё проще - симпатичный тебе человек. безо всяких подтекстов, по-нормальному. просто написать доброе слово, да.